[hopelessbear]

17/08/2021 1. Agradeço não ter me machucado quando cheguei ao fundo do poço. 2. Sou grato por me dar a chance de viver e lutar contra meu vício. 3. Sou grato por ter um plano para o meu problema financeiro causado pelo jogo. 4. Agradeço por ter dormido melhor desde que parei de jogar. 5. Sou grato pelo amor que tenho para dar aos outros e os outros o dão a mim.

[hopelessbear]

17/08/2021 1. Jien grat li ma għamiltx ħsara lili nnifsi meta laqat il-qiegħ. 2. Jiena grat għal dak li nagħti ċans li ngħix u niġġieled il-vizzju tiegħi. 3. Jien grat li jkolli pjan għall-problema finanzjarja tiegħi li tikkawża mil-logħob tal-azzard. 4. Jiena grat li jkolli rqad aħjar peress li nieqaf mill-logħob. 5. Jien grat għall-imħabba li għandi nagħti lill-oħrajn u l-oħrajn jagħtuhieli.

[hopelessbear]

17/08/2021 1. Agradeço não ter me machucado quando cheguei ao fundo do poço. 2. Sou grato por me dar a chance de viver e lutar contra meu vício. 3. Sou grato por ter um plano para o meu problema financeiro causado pelo jogo. 4. Agradeço por ter dormido melhor desde que parei de jogar. 5. Sou grato pelo amor que tenho para dar aos outros e os outros o dão a mim.

[hopelessbear]

17/08/2021 1. Sono grato di non essermi fatto male quando ho toccato il fondo. 2. Sono grato per avermi dato la possibilità di vivere e combattere la mia dipendenza. 3. Sono grato di avere un piano per il mio problema finanziario causato dal gioco d'azzardo. 4. Sono grato per aver dormito meglio da quando ho smesso di giocare. 5. Sono grato per l'amore che devo dare agli altri e gli altri lo danno a me.

[hopelessbear]

17.08.2021 1. Я благодарен за то, что не причинил себе вреда, когда упал на дно. 2. Я благодарен за то, что даю себе шанс жить и бороться со своей зависимостью. 3. Я благодарен за то, что у меня есть план решения моих финансовых проблем, вызванных азартными играми. 4. Я благодарен за то, что выспался лучше, так как я бросил азартные игры. 5. Я благодарен за любовь, которую я испытываю к другим, и другие дают ее мне.

[hopelessbear]

Дякую @devidbetting1 та @kin У мене було кілька важких днів. 2 дні тому близько 23:00 за моїм будинком стояла машина швидкої допомоги, поліцейські машини та пожежна частина. Ми з напарником лягали спати і чули їх розмову (більше схоже на шепот). Вікно нашої спальні знаходиться дуже близько до живоплотів із нашого заднього двору. З цікавістю про те, що відбувається. Ми вийшли і подивились. Мій район – тихий район. Тож людей було багато. Ми підійшли до поліцейського і запитали, що відбувається. Він не міг сказати нам конкретного, а лише те, що Ми в безпеці. З нашого заднього двору – невеличка вуличка, потім будинки та гора з обривом. Ми могли бачити оглядовий майданчик на вершині гори з нашого заднього двору. В обличчя ми досить часто піднімалися туди, щоб побачити наш будинок зверху та краєвид. Тож ми побачили ліхтарики в різних місцях навколо середини гори. Було дуже темно, але ми бачимо світло та звук лущення дерев. Тож ми це зрозуміли. Ймовірно, хтось впав зі скелі. Ми кілька разів бачили підлітків, яким подобається сидіти на краю скелі біля перил безпеки, і ми завжди кажемо, що сподіваємось, що ніхто з них не постраждає. Тому ми лягли спати. Все одно нічого побачити, і краще дозволити їм мирно виконувати свою роботу. Близько другої ночі я прокинувся від голосу жінки, яка кричала і плакала. Я припустив, що той, хто впав з цієї скелі, не встиг. Я почав захоплюватися і подумав … цією людиною міг бути я. За кілька днів до цього я вирішив кинути азартні ігри. Я думав про це. Підніміться на скелю і стрибайте. Це справді міг бути я. Раптом я відчув, що всередині мене є велика діра. Мені стало сумно і страшно. Наскільки я був близький до того, щоб зробити собі таку жахливу річ. Я не міг дозволити голосу цієї жінки кричати і плакати. Це застрягло в моїй голові. Я відчував себе так потрясенним до сьогодні. Пізніше я дізнався, що загинула людина. Він стрибнув. Він був другом мого знайомого. Він був учителем, і це все, що я знаю. Я думав, що я можу почуватись краще і зрозуміти, що сталося. Але я цього не зробив. Я і сумний, і щасливий водночас. Я сумний через те, що мало не зробив із собою, і щасливий, що, слава Богу, я цього не зробив. Я взагалі не маю бажання грати, і тепер у мене за будинком є велика гора, яка нагадує мені про це. Це міг бути я.

[hopelessbear]

Köszönöm @devidbetting1 és @kin volt egy -két durva napom. 2 nappal ezelőtt 23 óra körül mentőautó, rendőrautók és tűzoltóság parkolt a házam mögött. A párommal lefeküdtünk aludni, és hallottuk őket beszélgetni (inkább suttogni). Hálószobánk ablaka nagyon közel van a hátsó udvarunk sövényeihez. Kíváncsian, hogy mi történik. Kimentünk és megnéztük. A környékem csendes környék. Szóval nem sokan voltak kint. Odasétáltunk a rendőrhöz, és megkérdeztük, mi a helyzet. Nem tudott konkrétat mondani, csak azt, hogy biztonságban vagyunk. A hátsó udvarunkból van egy kis utca, majd házak és egy hegy egy sziklával. Láthattuk a kilátást a hegy tetején a saját udvarunkból. Szembe nézve elég gyakran mentünk oda, hogy megnézzük a házunkat felülről és a kilátást. Tehát néhány elemlámpát láttunk a hegy közepén, különböző helyeken. Nagyon sötét volt, de látjuk a fényeket és a csattanó fák hangját. Úgyhogy erre rájöttünk. Valószínűleg valaki leesett a szikláról. Láttunk kamaszokat, akik szeretnek néhányszor ülni a szikla szélén a biztonsági korláton kívül, és mindig azt mondjuk, hogy reméljük egyikük sem sérül meg. Így lefeküdtünk aludni. Amúgy semmi látnivaló, és jobb hagyni, hogy békésen végezzék a munkájukat. Hajnali kettő körül felébredtem egy nő hangjától, aki sikoltott és sírt. Feltételeztem, hogy aki leesett erről a szikláról, annak nem sikerült. Kezdtem elborulni és arra gondoltam …. az a személy én lehettem. Néhány nappal azelőtt, hogy úgy döntöttem, felhagyok a szerencsejátékokkal. Ezen gondolkodtam. Felmenni a sziklára és ugrani. Valóban én lehettem. Hirtelen úgy éreztem, mintha egy nagy lyuk lenne bennem. Szomorúnak és ijedtnek éreztem magam. Milyen közel voltam ahhoz, hogy ezt a szörnyűséget magamnak tegyem. Nem hagyhattam, hogy a nő hangja sikoltson és sírjon. Beragadt a fejembe. A mai napig annyira megrendültnek éreztem magam. Később megtudtam, hogy az a személy, aki meghalt. Felugrott. Valaki barátja volt, akit a sógorom ismer. Tanár volt, és ennyit tudok. Azt hittem, jobban érzem magam, és lezárom, hogy tudjam, mi történt. De nem tettem. Egyszerre vagyok szomorú és boldog. Szomorú vagyok, amit majdnem magamban tettem, és boldog vagyok, hogy hála istennek, nem tettem meg. Nincs kedvem játszani, és most egy nagy hegy áll a házam mögött, hogy emlékeztessen rá. Én lehettem.

[hopelessbear]

धन्यवाद @ devidbetting1 और @kin मेरे पास कुछ कठिन दिन थे। 2 दिन पहले रात करीब 11 बजे मेरे घर के पीछे एम्बुलेंस कार, पुलिस की गाड़ियां और दमकल विभाग खड़ी थी। मैं और मेरा साथी बिस्तर पर जा रहे थे और हमने उन्हें बात करते सुना (अधिक फुसफुसाते हुए)। हमारे बेडरूम की खिड़की हमारे पिछवाड़े से हेजेज के बहुत करीब है। क्या हो रहा है इसके बारे में जिज्ञासा के साथ। हम बाहर गए और देखा। मेरा पड़ोस एक शांत इलाका है। तो यह नहीं था कि बहुत से लोग बाहर हैं। हम पुलिसकर्मी के पास गए और पूछा कि क्या हो रहा है। वह हमें विशिष्ट नहीं बता सका लेकिन केवल इतना ही कि हम सुरक्षित हैं। हमारे पिछवाड़े से एक छोटी सी गली है फिर घर और एक चट्टान वाला पहाड़। हम अपने ही पिछवाड़े से पहाड़ की चोटी पर दृश्य बिंदु देख सकते थे। आमने-सामने, हम अपने घर को ऊपर से देखने और देखने के लिए अक्सर ऊपर जाते थे। इसलिए हमने पहाड़ के बीचों-बीच अलग-अलग जगहों पर कुछ फ्लैशलाइट्स देखीं। बहुत अँधेरा था लेकिन हमें रोशनी और पेड़ों के टूटने की आवाज़ दिखाई दे रही थी। तो हमने इसे समझ लिया। संभवत: कोई चट्टान से गिर गया है। हमने ऐसे किशोरों को देखा है जो सुरक्षा रेलिंग के बाहर चट्टान के किनारे पर बैठना पसंद करते हैं और हम हमेशा कहते हैं कि आशा है कि उनमें से किसी को चोट नहीं पहुंचे। तो हम सोने चले गए। वैसे भी देखने के लिए कुछ नहीं है और बेहतर होगा कि उन्हें शांति से अपना काम करने दिया जाए। लगभग 2 बजे, मैं एक महिला की आवाज से उठा, जो चिल्ला रही थी और रो रही थी। मैंने मान लिया कि जो कोई भी उस चट्टान से गिर गया, वह नहीं बना। मैं अभिभूत होने लगा और सोचने लगा… वह व्यक्ति मैं हो सकता था। कुछ दिन पहले मैंने जुआ छोड़ने का फैसला किया। मैं इसके बारे में सोच रहा था। चट्टान पर चढ़ो और कूदो। यह वास्तव में मैं हो सकता था। अचानक मुझे लगा जैसे मेरे अंदर एक बड़ा छेद हो गया है। मुझे उदास और डर लग रहा था। मैं अपने आप को वह भयानक काम करने के कितने करीब था। मैं उस महिला के चीखने-चिल्लाने की आवाज को जाने नहीं दे रहा था। यह मेरे सिर में अटक गया। मैं आज तक बहुत हिल गया महसूस कर रहा था। बाद में, मुझे पता चला कि जिस व्यक्ति की मृत्यु हुई है। वह कूद गया। वह मेरे ससुराल वाले किसी परिचित का दोस्त था। वह एक शिक्षक थे और मुझे बस इतना ही पता है। मैंने सोचा कि मैं बेहतर महसूस कर सकता हूं और जो हुआ था उसे जानने के लिए बंद हो गया। लेकिन मैंने नहीं किया। मैं एक ही समय में दुखी और खुश दोनों हूं। मैंने अपने साथ जो किया उससे मैं दुखी हूं और खुश हूं कि भगवान का शुक्र है, मैंने ऐसा नहीं किया। मुझे खेलने की बिल्कुल भी इच्छा नहीं है और अब मेरे घर के पीछे एक बड़ा पहाड़ है जो मुझे इसकी याद दिलाता है। यह मुझे होना चाहिए था।

[hopelessbear]

@ devidbetting1と@kinに感謝します。 2日前の午後11時頃、家の後ろに救急車、パトカー、消防署が駐車していた。私のパートナーと私は寝るつもりでした、そして私たちは彼らが話しているのを聞きました（よりささやくように）。私たちの寝室の窓は私たちの裏庭からの生け垣に非常に近いです。何が起こっているのかについての好奇心を持って。外に出て見てみました。私の近所は静かなエリアです。ですから、外出する人はそれほど多くありませんでした。私たちは警官のところへ歩いて行き、何が起こっているのか尋ねました。彼は私たちに具体的なことを言うことができませんでしたが、私たちが安全であるということだけを伝えました。私たちの裏庭からは小さな通りがあり、家と崖のある山があります。自分の裏庭から山頂の眺望が見えました。顔を向けて、私たちは家を上から眺めるためにかなり頻繁にそこに行きました。それで、山の真ん中あたりのさまざまな場所でいくつかの懐中電灯を見ました。とても暗かったですが、木が折れる光と音が見えます。だから私たちはそれを理解しました。おそらく誰かが崖から落ちたのでしょう。安全柵の外の崖の端に数回座るのが好きなティーンエイジャーを見たことがありますが、誰もけがをしないことを願っています。それで私たちは寝ました。とにかく見るものは何もないので、彼らに平和的に仕事をさせたほうがいいです。午前2時ごろ、悲鳴を上げて泣いた女性の声から目が覚めた。その崖から落ちた人は誰でも、それを成し遂げなかったと思いました。私は圧倒されて考え始めました….その人は私であったかもしれません。ギャンブルをやめることにした数日前。そんなことを考えていました。崖に上がってジャンプします。それは本当に私だったかもしれません。突然、自分の中に大きな穴が開いたような気がしました。悲しくて怖かったです。そのひどいことを自分自身にどれほど近づけたか。あの女性の声が叫び声をあげるのを手放すことができなかった。頭に刺さった。今日までとても動揺していました。後で、私は死んだ人を知りました。彼はジャンプした。彼は私の義理の人が知っている誰かの友達でした。彼は先生でした、そしてそれは私が知っているすべてです。私は気分が良くなり、何が起こったのかを知ることの閉鎖を得ることができると思いました。しかし、私はしませんでした。私は悲しいと同時に幸せです。私はほとんど自分自身にしたことについて悲しいです、そして神に感謝します、私はそれをしませんでした。遊びたくはないのですが、家の後ろに大きな山があり、思い出させてくれます。それは私だったかもしれません。

[hopelessbear]

Grazie @devidbetting1 e @kin Ho avuto un paio di giorni difficili. 2 giorni fa, intorno alle 23:00, c'erano un'ambulanza, auto della polizia e vigili del fuoco parcheggiati dietro casa mia. Io e il mio compagno stavamo andando a letto e li abbiamo sentiti parlare (più come sussurrare). La finestra della nostra camera da letto è molto vicina alle siepi del nostro cortile. Con curiosità su cosa sta succedendo. Siamo usciti e diamo un'occhiata. Il mio quartiere è una zona tranquilla. Quindi non c'erano molte persone fuori. Siamo andati dal poliziotto e abbiamo chiesto cosa sta succedendo. Non poteva dirci nello specifico, ma solo che siamo al sicuro. Dal nostro cortile è una piccola strada poi case e una montagna con una scogliera. Abbiamo potuto vedere il punto di vista sulla cima della montagna dal nostro cortile. Di fronte, ci siamo andati abbastanza spesso per vedere la nostra casa dall'alto e il panorama. Quindi abbiamo visto alcune torce in diversi punti intorno al centro della montagna. Era molto buio ma possiamo vedere luci e suoni di alberi che si spezzano. Quindi l'abbiamo capito. Probabilmente qualcuno è caduto dalla scogliera. Abbiamo visto adolescenti a cui piace sedersi sul bordo della scogliera fuori dalla ringhiera di sicurezza un paio di volte e diciamo sempre che speriamo che nessuno di loro si faccia male. Così siamo andati a letto. Niente da vedere comunque ed è meglio lasciare che facciano il loro lavoro serenamente. Verso le 2 del mattino, mi sono svegliato da una voce di una donna che urlava e piangeva. Pensavo che chiunque fosse caduto da quel dirupo non ce l'avesse fatta. Ho iniziato a sentirmi sopraffatto e ho pensato… quella persona avrei potuto essere io. Pochi giorni prima ho deciso di smettere di giocare. ci stavo pensando. Salire sulla scogliera e saltare. Potevo davvero essere io. All'improvviso mi sono sentito come se avessi un grande buco dentro di me. Mi sentivo triste e spaventato. Quanto ero vicino a farmi quella cosa terribile. Non potevo lasciare che la voce di quella donna urlasse e piangesse. Mi è rimasto in testa. Mi sono sentito così scosso fino ad oggi. Più tardi, ho scoperto che la persona che è morta. Lui saltò. Era un amico di qualcuno che conosce mio suocero. Era un insegnante e questo è tutto quello che so. Pensavo di potermi sentire meglio e ottenere una conclusione sapendo cosa era successo. Ma non l'ho fatto. Sono triste e felice allo stesso tempo. Sono triste per quello che ho quasi fatto a me stesso e felice che, grazie a Dio, non l'ho fatto. Non ho affatto voglia di giocare e ora ho una grande montagna dietro casa a ricordarmelo. Potevo essere io.

[hopelessbear]

شکریہ @devidbetting1 اورkin میرے پاس کچھ مشکل دن تھے۔ 2 دن پہلے رات 11 بجے کے قریب ، میرے گھر کے پیچھے ایمبولینس کار ، پولیس کاریں اور فائر ڈیپارٹمنٹ کھڑی تھیں۔ میں اور میرا ساتھی بستر پر جا رہے تھے اور ہم نے انہیں بات کرتے ہوئے سنا (مزید سرگوشی کی طرح)۔ ہمارے بیڈروم کی کھڑکی ہمارے گھر کے پچھواڑے سے ہیجز کے بہت قریب ہے۔ تجسس کے ساتھ کہ کیا ہو رہا ہے۔ ہم باہر گئے اور ایک نظر ڈالیں۔ میرا پڑوس ایک پرسکون علاقہ ہے۔ تو یہ نہیں تھا کہ بہت سے لوگ باہر ہیں۔ ہم پولیس والے کے پاس گئے اور پوچھا کہ کیا ہو رہا ہے؟ وہ ہمیں مخصوص نہیں بتا سکتا تھا لیکن صرف یہ کہ ہم محفوظ ہیں۔ ہمارے گھر کے پچھواڑے سے ایک چھوٹی سی گلی ہے پھر گھر اور پہاڑ جس میں چٹان ہے۔ ہم اپنے ہی گھر کے پچھواڑے سے پہاڑ کی چوٹی پر ویو پوائنٹ دیکھ سکتے تھے۔ آمنے سامنے ، ہم وہاں سے اوپر جاتے تھے اور اپنے گھر کو اوپر سے دیکھتے تھے۔ چنانچہ ہم نے پہاڑ کے وسط کے ارد گرد مختلف مقامات پر کچھ فلیش لائٹس دیکھی۔ یہ بہت اندھیرا تھا لیکن ہم روشنی اور درختوں کے ٹکرانے کی آواز دیکھ سکتے ہیں۔ تو ہم نے اس کا اندازہ لگایا۔ ممکن ہے کوئی پہاڑ سے گر گیا ہو۔ ہم نے نوعمروں کو دیکھا ہے جو چند بار سیفٹی ریلنگ کے باہر چٹان کے کنارے پر بیٹھنا پسند کرتے ہیں اور ہم ہمیشہ کہتے ہیں کہ امید ہے کہ ان میں سے کسی کو تکلیف نہ پہنچے۔ تو ہم بستر پر چلے گئے۔ ویسے بھی کچھ دیکھنے کو نہیں اور بہتر ہے کہ وہ اپنا کام پرامن طریقے سے کرنے دیں۔ صبح 2 بجے کے قریب ، میں ایک عورت کی آواز سے بیدار ہوا جو چیخ چیخ کر رویا۔ میں نے فرض کیا کہ جو بھی اس پہاڑ سے گر گیا ، اس نے نہیں بنایا۔ میں مغلوب ہونے لگا اور سوچا …. وہ شخص میں ہو سکتا تھا۔ کچھ دن پہلے میں نے جوا چھوڑنے کا فیصلہ کیا۔ میں یہی سوچ رہا تھا۔ پہاڑ کی طرف جانا اور چھلانگ لگانا۔ یہ واقعی میں ہو سکتا تھا۔ اچانک مجھے لگا کہ میرے اندر ایک بڑا سوراخ ہے۔ مجھے دکھ اور خوف محسوس ہوا۔ میں اپنے لیے وہ خوفناک کام کرنے کے کتنا قریب تھا۔ میں اس عورت کی چیخ اور چیخ کو جانے نہیں دے سکتا تھا۔ یہ میرے سر میں پھنس گیا۔ میں نے آج تک بہت پریشان محسوس کیا. بعد میں ، مجھے پتہ چلا کہ وہ شخص جو مر گیا ہے۔ اس نے چھلانگ لگا دی۔ وہ کسی کا دوست تھا جو میرے سسرال جانتا ہے۔ وہ ایک استاد تھا اور میں صرف اتنا جانتا ہوں۔ میں نے سوچا کہ میں بہتر محسوس کر سکتا ہوں اور یہ جاننے کی بندش حاصل کر سکتا ہوں کہ کیا ہوا ہے۔ لیکن میں نے نہیں کیا۔ میں بیک وقت دکھی اور خوش دونوں ہوں۔ میں اس کے بارے میں اداس ہوں جو میں نے اپنے ساتھ کیا اور خوش ہوں کہ خدا کا شکر ہے ، میں نے ایسا نہیں کیا۔ مجھے بالکل بھی کھیلنے کی خواہش نہیں ہے اور اب میرے گھر کے پیچھے ایک بڑا پہاڑ ہے جس سے مجھے یاد دلائے گا۔ یہ میں ہو سکتا تھا۔

[hopelessbear]

Merci @devidbetting1 et @kin J'ai eu quelques jours difficiles. Il y a 2 jours vers 23 heures, il y avait une ambulance, des voitures de police et des pompiers garés derrière ma maison. Mon partenaire et moi allions nous coucher et nous les avons entendus parler (plus comme des chuchotements). La fenêtre de notre chambre est très proche des haies de notre cour arrière. Avec curiosité sur ce qui se passe. Nous sommes sortis et avons jeté un coup d'œil. Mon quartier est un quartier calme. Donc, il n'y avait pas beaucoup de gens qui sont sortis. Nous avons marché jusqu'au policier et lui avons demandé ce qui se passait. Il ne pouvait pas nous dire précisément mais seulement que nous sommes en sécurité. De notre arrière-cour se trouve une petite rue puis des maisons et une montagne avec une falaise. Nous pouvions voir le point de vue au sommet de la montagne depuis notre propre arrière-cour. En face, nous y sommes montés assez souvent pour voir notre maison d'en haut et la vue. Nous avons donc vu des lampes de poche à différents endroits au milieu de la montagne. Il faisait très sombre mais nous pouvons voir des lumières et des bruits d'arbres qui claquent. Nous avons donc compris cela. C'est probablement quelqu'un qui est tombé de la falaise. Nous avons vu des adolescents qui aiment s'asseoir au bord de la falaise à l'extérieur de la rampe de sécurité à quelques reprises et nous disons toujours qu'ils espèrent qu'aucun d'entre eux ne sera blessé. Alors nous sommes allés nous coucher. Rien à voir de toute façon et il vaut mieux les laisser faire leur travail sereinement. Vers 2 heures du matin, je me suis réveillé d'une voix de femme qui criait et pleurait. J'ai supposé que celui qui est tombé de cette falaise n'y est pas parvenu. J'ai commencé à être submergé et j'ai pensé… que cette personne aurait pu être moi. Quelques jours avant, j'ai décidé d'arrêter de jouer. Je pensais à ça. Monter à la falaise et sauter. Cela aurait vraiment pu être moi. Soudain, j'ai eu l'impression d'avoir un grand trou à l'intérieur de moi. Je me sentais triste et effrayé. À quel point j'étais près de me faire cette chose terrible. Je ne pouvais pas laisser la voix de cette femme crier et pleurer. Ça m'est resté dans la tête. Je me sentais tellement secoué jusqu'à aujourd'hui. Plus tard, j'ai découvert que la personne qui est décédée. Il a sauté. C'était un ami de quelqu'un que ma belle-famille connaît. Il était enseignant et c'est tout ce que je sais. Je pensais que je pouvais me sentir mieux et comprendre ce qui s'était passé. Mais je ne l'ai pas fait. Je suis à la fois triste et heureux. Je suis triste de ce que j'ai failli me faire et heureux que Dieu merci, je ne l'ai pas fait. Je n'ai aucune envie de jouer et maintenant j'ai une grande montagne derrière ma maison pour me le rappeler. Ça aurait pu être moi.

[hopelessbear]

Bedankt @devidbetting1 en @kin Ik had een paar zware dagen. 2 dagen geleden rond 23.00 uur stond er een ambulancewagen, politieauto's en brandweer achter mijn huis. Mijn partner en ik gingen naar bed en we hoorden ze praten (meer als fluisteren). Ons slaapkamerraam staat heel dicht bij de heggen van onze achtertuin. Met nieuwsgierigheid naar wat er aan de hand is. We gingen naar buiten om een kijkje te nemen. Mijn buurt is een rustige buurt. Dus er waren niet veel mensen buiten. We liepen naar de politieman en vroegen wat er aan de hand was. Hij kon ons niet specifiek vertellen, maar alleen dat we veilig zijn. Vanuit onze achtertuin is een klein straatje dan huizen en een berg met een klif. We konden het uitzichtpunt op de top van de berg vanuit onze eigen achtertuin zien. In het gezicht gingen we daar vrij vaak naar boven om ons huis vanaf de top en het uitzicht te zien. Dus we zagen wat zaklampen op verschillende plekken rond het midden van de berg. Het was erg donker, maar we kunnen licht en geluid van brekende bomen zien. Dus daar kwamen we achter. Waarschijnlijk is er iemand van de klif gevallen. We hebben een paar keer tieners gezien die graag op de rand van de klif buiten de veiligheidsreling zitten en we zeggen altijd dat we hopen dat geen van hen gewond raakt. Dus gingen we naar bed. Toch niets te zien en je kunt ze beter rustig hun werk laten doen. Rond 2 uur 's nachts werd ik wakker van een stem van een vrouw die schreeuwde en huilde. Ik nam aan dat degene die van die klif viel, het niet heeft gehaald. Ik begon overweldigd te raken en dacht… die persoon had ik kunnen zijn. Een paar dagen daarvoor besloot ik te stoppen met gokken. Daar zat ik aan te denken. Naar de klif gaan en springen. Ik had het echt kunnen zijn. Opeens had ik het gevoel dat ik een groot gat in me had. Ik voelde me verdrietig en bang. Hoe dichtbij was ik om mezelf dat vreselijke aan te doen. Ik kon de stem van die vrouw niet laten gillen en huilen. Het bleef in mijn hoofd hangen. Ik voelde me zo door elkaar geschud tot vandaag. Later kwam ik erachter dat de persoon die stierf. Hij sprong. Hij was een vriend van iemand die mijn schoonouders kent. Hij was een leraar en dat is alles wat ik weet. Ik dacht dat ik me beter kon voelen en een einde kon maken aan de wetenschap wat er was gebeurd. Maar dat deed ik niet. Ik ben verdrietig en blij tegelijk. Ik ben bedroefd over wat ik mezelf bijna heb aangedaan en blij dat Godzijdank, ik heb het niet gedaan. Ik heb helemaal geen drang om te spelen en nu heb ik een grote berg achter mijn huis om me daaraan te herinneren. Ik had het kunnen zijn.

[hopelessbear]

Благодаря @devidbetting1 и @kin Имах няколко тежки дни. Преди 2 дни около 23:00, зад моята къща имаше паркирана кола на линейка, полицейски коли и пожарна. С партньора си лягахме и ги чухме да си говорят (по -скоро като шепот). Прозорецът на спалнята ни е много близо до живите плетове от задния ни двор. С любопитство какво става. Излязохме и разгледахме. Кварталът ми е тих район. Така че не бяха много хора навън. Отидохме до полицая и попитахме какво става. Той не може да ни каже конкретно, а само, че сме в безопасност. От задния ни двор има малка уличка, след това къщи и планина със скала. Можехме да видим гледката на върха на планината от нашия собствен двор. В лицето, ние се качвахме там доста често, за да видим нашата къща от върха и гледката. Така че видяхме няколко фенерчета на различни места около средата на планината. Беше много тъмно, но виждаме светлини и звук от щракане на дървета. Така че разбрахме така. Вероятно някой е паднал от скалата. Виждали сме няколко пъти тийнейджъри, които обичат да седят на ръба на скалата извън парапета и винаги казваме, че се надяваме никой от тях да не пострада. Затова си легнахме. Така или иначе няма какво да се види и е по -добре да ги оставите да си вършат работата спокойно. Около 2 часа през нощта се събудих от глас на жена, която крещеше и плачеше. Предположих, че който и да е паднал от скалата, не е успял. Започнах да се претоварвам и си помислих … че този човек можеше да съм аз. Няколко дни преди да реша да се откажа от хазарта. Мислех за това. Изкачване до скалата и скок. Наистина можех да съм аз. Изведнъж почувствах, че имам голяма дупка в себе си. Чувствах се тъжен и уплашен. Колко бях близо да си направя това ужасно нещо. Не можех да оставя гласа на тази жена да крещи и да плаче. Заби ми се в главата. Чувствах се толкова разтърсен до днес. По -късно разбрах, че човекът, който е починал. Той скочи. Той беше приятел на някой, когото познава моят свекър. Той беше учител и това е всичко, което знам. Мислех, че мога да се почувствам по -добре и да приключа да знам какво се е случило. Но аз не го направих. И съм тъжен и щастлив едновременно. Тъжен съм за това, което почти направих на себе си и се радвам, че слава Богу, не го направих. Нямам никакво желание да играя и сега имам голяма планина зад къщата си, която да ми напомня за това. Можеше да съм аз.

[hopelessbear]

Takk @devidbetting1 og @kin Jeg hadde et par tøffe dager. For 2 dager siden rundt klokken 23.00 var det ambulansebil, politibiler og brannvesen parkert bak huset mitt. Min partner og jeg skulle legge oss, og vi hørte dem snakke (mer som hvisking). Soveromsvinduet vårt ligger veldig nær hekkene fra bakgården vår. Med nysgjerrighet på hva som skjer. Vi gikk ut og tok en titt. Nabolaget mitt er et rolig område. Så det var ikke mange som var ute. Vi gikk til politimannen og spurte hva som skjer. Han kunne ikke fortelle oss spesifikt, men bare at vi er trygge. Fra bakgården vår er en liten gate, deretter hus og et fjell med en klippe. Vi kunne se utsiktspunktet på toppen av fjellet fra vår egen bakgård. I ansiktet gikk vi opp dit ganske ofte for å se huset vårt fra toppen og utsikten. Så vi så noen lommelykter på forskjellige steder rundt midten av fjellet. Det var veldig mørkt, men vi kan se lys og lyden av knipsende trær. Så vi skjønte det. Det er sannsynligvis noen som falt av fra klippen. Vi har sett tenåringer som liker å sitte på kanten av klippen utenfor sikkerhetsrekkverket et par ganger, og vi sier alltid at håper ingen av dem blir skadet. Så vi la oss. Ingenting å se uansett, og det er bedre å la de gjøre jobben sin fredelig. Rundt 02:00 våknet jeg av en stemme til en kvinne som skrek og gråt. Jeg antok at den som falt fra klippen, ikke klarte det. Jeg begynte å bli overveldet og tenkte at den personen kunne ha vært meg. Noen dager før jeg bestemte meg for å slutte å spille. Jeg tenkte på det. Går opp til klippen og hopper. Det kunne virkelig ha vært meg. Plutselig følte jeg at jeg hadde et stort hull inni meg. Jeg følte meg trist og redd. Hvor nær var jeg å gjøre den forferdelige tingen mot meg selv. Jeg kunne ikke la kvinnens stemme skrike og gråter gå. Det stakk i hodet mitt. Jeg følte meg så rystet til i dag. Senere fant jeg ut at personen som døde. Han hoppet. Han var en venn av noen som min svigerfar kjenner. Han var lærer, og det er alt jeg vet. Jeg trodde jeg kunne føle meg bedre og få en avslutning på å vite hva som hadde skjedd. Men det gjorde jeg ikke. Jeg er både trist og glad på samme tid. Jeg er trist over det jeg nesten gjorde mot meg selv og glad for at gudskelov, jeg gjorde det ikke. Jeg har ingen trang til å spille i det hele tatt, og nå har jeg et stort fjell bak huset mitt for å minne meg om det. Det kunne ha vært meg.

[Author]

Posts